Людям із досвідом полону потрібен час і середовище, де на них не тиснуть і не змушують говорити. Вони можуть не знаходити слів, розповідати лише уривками або взагалі не бути готовими говорити про пережите. Присутність і терпіння тих, хто поруч, можуть відігравати важливу роль, коли ми підтримуємо без вимог, створюємо відчуття безпеки та допомагаємо людині поступово відновлювати контроль над власним життям, у своєму темпі.