Додаток 1
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ КНП «Костопільська БЛІЛ» КМР
30 травня 2025 року № 164
Положення про відеоспостереження в комунальному некомерційному
підприємстві «Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного
лікування» Костопільської міської ради
І. Загальні положення
1.1. Положення про відеоспостереження в комунальному некомерційному
підприємстві «Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування»
Костопільської міської ради (далі – Положення) визначає порядок організації і
використання системи відеоспостереження (далі – Система відеоспостереження) у
приміщеннях КНП «Костопільська БЛІЛ» КМР та на прилеглій території (далі –
Приміщення), а також порядок використання, зберігання, доступу, копіювання,
передачі та знищення відеозаписів.
1.2. Дія цього Положення поширюється на працівників підприємтва, пацієнтів,
їхніх законних представників, відвідувачів, представників інших юридичних осіб та
інших осіб, які перебувають на території або у приміщеннях підприємства.
1.3. Система відеоспостереження застосовується з урахуванням вимог
Конституції України, законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про
інформацію», «Про захист персональних даних», Цивільного кодексу України,
Кодексу законів про працю України, законодавства про охорону праці та інших
нормативно-правових актів України.
1.4. Система та обладнання, за допомогою якого здійснюється
відеоспостереження, є власністю КНП «Костопільська БЛІЛ» КМР.
1.5. Відеоспостереження здійснюється відкрито, шляхом встановлення зовнішніх
та внутрішніх камер.
1.6. Особи інформуються про здійснення відеоспостереження шляхом
розміщення відповідних інформаційних табличок, наліпок або інших повідомлень у
місцях, де здійснюється відеоспостереження.
1.7. Інформація, отримана під час відеоспостереження, є конфіденційною
інформацією, яка охороняється законом та доступ до якої є обмеженим.
1.8. Під час організації Системи відеоспостереження підприємство забезпечує
баланс між необхідністю захисту життя і здоров’я людей, безпеки пацієнтів та
працівників, охорони майна – з одного боку, та правом людини на приватність, захист
персональних даних і конфіденційність інформації про стан здоров’я – з іншого.
Відеоспостереження не повинно створювати необґрунтованого або надмірного
втручання у приватне життя пацієнтів, працівників та інших осіб.
ІІ. Мета й завдання Системи відеоспостереження
2.1. Відеоспостереження здійснюється виключно для визначених цим
Положенням та законних цілей.
2.2. Основними цілями відеоспостереження є:
1) забезпечення безпеки пацієнтів, працівників та відвідувачів підприємства;
2) запобігання та фіксація протиправних дій;
3) захист майна підприємства, пацієнтів, працівників та відвідувачів;
4) запобігання незаконному проникненню до приміщень та на територію
підприємства;
5) контроль доступу до Приміщень з обмеженим доступом;
6) забезпечення громадського порядку;
7) встановлення обставин нещасних випадків, конфліктних ситуацій, аварій,
пожеж та інших інцидентів;
8) виявлення нетипових ситуацій у зоні здійснення відеоспостереження та
попередження кримінальних, корупційних чи будь-яких інших ризиків;
9) документування обставин подій, що можуть мати значення для захисту прав
та законних інтересів підприємства;
10) забезпечення належних умов безпеки під час надання медичної допомоги;
11) контроль дотримання працівниками вимог охорони праці, техніки безпеки та
внутрішнього трудового розпорядку – у межах, необхідних для досягнення
відповідної мети.
2.3. Відеоспостереження не використовується:
для контролю за особистим життям працівників, пацієнтів або інших осіб;
для отримання інформації, яка не є необхідною для визначених цілей;
для дискримінації, переслідування чи необґрунтованого контролю окремих
осіб;
для незаконного поширення інформації про пацієнтів;
для отримання або поширення відомостей, що становлять лікарську
таємницю, без належної правової підстави;
прихованого контролю за працівниками або відвідувачами.
2.4. Основними завданням Системи відеоспостереження є:
1) робити відеофіксацію для об’єктивної оцінки під час конфліктних ситуацій;
2) запобігати шкоді здоров’ю працівників, пацієнтів та відвідувачів;
3) попереджати протиправні дії у Приміщеннях, аварійні ситуації;
4) документувати та реєструвати протиправні дії, аварійні ситуації
у Приміщеннях;
5) відстежувати робочий процес, зокрема дотримання працівниками вимог
із дисципліни та охорони праці;
6) встановлювати обставини порушення правил охорони праці, трудової
дисципліни або інших внутрішніх правил підприємства.
2.5. Відеозаписи можуть використовуватися під час службових перевірок,
розгляду скарг, встановлення обставин інцидентів, нещасних випадків та інших подій
лише в межах мети, для якої їх було отримано.
ІІІ. Об’єкти Системи відеоспостереження
3.1. Відеокамери встановлюються у місцях загального доступу та інших місцях,
де відеоспостереження об’єктивно необхідне для забезпечення безпеки та досягнення
визначених цим Положенням цілей.
3.2. До таких місць можуть належати:
прилегла територія Приміщень;
входи та виходи до підприємства;
холи, коридори, сходи та інші місця загального користування з великим
скупченням людей;
реєстратура;
автомобільні стоянки;
виробничі та складські приміщення;
місця зберігання майна;
інші місця, де виникає так необхідність.
3.3. На підприємстві забороняється встановлювати відеокамери:
у приміщеннях, призначених для санітарно-гігієнічних процедур;
в інших місцях, де особа має обґрунтовані очікування приватності;
у спосіб, що дозволяє без необхідності фіксувати оголення пацієнтів або
працівників.
3.4. У приміщеннях, де проводяться огляд, діагностика, лікування, медичні
маніпуляції або інші медичні втручання, відеоспостереження допускається лише у
випадках, коли існує конкретна, документально обґрунтована необхідність його
здійснення
3.5. Камери встановлюються таким чином, щоб їх поле огляду було обмежене
необхідною для визначеної мети зоною.
3.6. Не допускається без необхідності спрямування камер на документи,
монітори комп’ютерів, телефони або інші об’єкти, які можуть містити інформацію з
обмеженим доступом.
3.7. Працівники підприємства зобов’язані забезпечувати нерозголошення
інформації, яка становить лікарську таємницю, при цьому забороняється:
фотографувати екран системи відеоспостереження без службової необхідності;
копіювати відеозаписи на особисті телефони або носії;
надсилати відеозаписи через особисті месенджери;
публікувати записи в соціальних мережах;
знищувати чи будь-яким чином спотворювати інформацію;
використовувати відеозаписи для особистих цілей;
передавати записи журналістам або іншим стороннім особам без законної
підстави
3.8. Факт перебування працівника в зоні відеоспостереження не є самостійною
підставою для застосування дисциплінарного стягнення.
Рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності
приймається на підставі сукупності належних та допустимих доказів із дотриманням
вимог трудового законодавства.
3.9. Відеозапис не може використовуватися для систематичного спостереження
за особистим життям працівника або для контролю дій, які не пов’язані з виконанням
ним трудових обов’язків.
IV. Режим Системи відеоспостереження
4.1. Працівники та відвідувачі Приміщень, що потрапляють до зони видимості
камер спостереження, дізнаються про відеоконтроль через інформаційні таблички та
наліпки, які, як правило, розміщуються при вході у відповідні приміщення.
4.2. Відеоспостереження може здійснюватися цілодобово або в інший
визначений режим залежно від призначення конкретної камери.
4.3. Якщо Система здійснює аудіозапис, на інформаційних табличках додатково
зазначається про здійснення аудіозапису.
4.4. Система відеоспостереження, як правило, функціонує без здійснення
аудіозапису. Використання функції аудіозапису допускається лише лише у випадках
наявності окремої законної та обґрунтованої мети, з урахуванням характеру
втручання у приватність особи.
4.5. Якщо технічний засіб має функцію аудіозапису, але така функція не
використовується, вона повинна бути технічно вимкнена або заблокована.
4.6. Запис відеоспостереження зводиться на цифровий відеореєстратор.
Програмне забезпечення на комп’ютері виводить зображення на монітор і записує
відеосигнал із камер на жорсткий диск.
4.7. Відеозаписи зберігаються протягом мінімального строку, необхідного для
досягнення мети їх обробки.
4.8. Базовий строк зберігання відеозаписів становить 20 днів.
4.9. Після закінчення цього строку відеозаписи автоматично видаляються або
перезаписуються, якщо вони не були вилучені для подальшого зберігання відповідно
до цього Положення.
4.10. Якщо відеозапис стосується правопорушення, нещасного випадку,
конфлікту, звернення або скарги, пошкодження майна, службового розслідування,
судового спору, вимоги правоохоронного органу, він може бути збережений до
завершення відповідного провадження або до моменту, коли відпаде необхідність у
його подальшому зберіганні.
4.11. Строк зберігання відеозапису не може визначатися безстроково без
належного обґрунтування.
4.12. Доступ до записів Системи відеоспостереження мають тільки генеральний
директор та інші особи – у межах наданих їм повноважень.
4.13. Відеозаписи можуть бути надані державним органам, правоохоронним
органам, судам та іншим уповноваженим суб’єктам у випадках та порядку,
передбачених законодавством.
4.14. Доступ фізичних осіб до інформації, яка отримана під час
відеоспостереження, є обмеженим, навіть якщо зі зверненням про доступ до
матеріалів такого спостереження звертається особа, стосовно якої ймовірно могло
бути здійснено відеоспостереження. Дані обмеження обумовлені тим, що під час
відеоспостереження запис здійснюється щодо невизначеного кола осіб, а тому
надання доступу до такої інформації приводить до порушення прав таких осіб.
Фізична особа, яка бажає отримати доступ до інформації, яка отримана під час
відеоспостереження, має право скласти заяву про збереження матеріалів
відеоспостереження та звернутися або до суду з заявою про забезпечення доказів у
цивільній справ, або до правоохоронних органів, які мають отримати доступ до
матеріалів відеоспостереження у порядку, визначеному Кримінальним
процесуальним кодексом України.
4.15. Питання про передачу відеозапису може бути вирішено за письмовою
заявою особи, щодо якої велося відеоспостереження, зазначивши в ній яку саме
інформацію він бажає отримати та яким чином, і лише за умови, якщо інші
працівники й громадяни, які зафіксовані на запитуваному відеозаписі, дають згоду на
поширення інформації стосовно них. Отримати копію запису можливо за наявності
електронного накопичувача (флешки), що додається до заяви.
4.16. Усі звернення громадян щодо матеріалів відеоспостереження
розглядаються у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення
громадян».
4.17. Якщо для досягнення законної мети достатньо передати окремий фрагмент
запису, весь архів не передається.
4.18. Надання відеозапису не повинно призводити до неправомірного розкриття
персональних даних інших осіб, лікарської таємниці або іншої інформації з
обмеженим доступом.
4.19. У разі отримання звернення про збереження конкретного відеозапису
підприємство оцінює наявність правових підстав для його подальшого зберігання та,
за необхідності, вживає заходів щодо недопущення автоматичного видалення
відповідного запису. Зазвичай такий строк зберігання інформації, яка отримана під
час відеоспостереження, збільшується до 30 (тридцяти) днів, якщо інше на зазначено
у зверненні. Якщо протягом цього часу підприємство не отримає відповідного
судового рішення, вказана інформація підлягає знищенню.
4.20. За необхідності передачі запису, на якому присутні інші особи,
Підприємство вживає можливих заходів для недопущення неправомірного розкриття
інформації про таких осіб, у тому числі шляхом технічного редагування/маскування
відповідних ділянок запису, якщо це технічно можливо.
4.21. Особи, які мають доступ до даних Системи відеоспостереження, несуть
персональну відповідальність за несанкціоноване розповсюдження відеоматеріалів
із Системи відеоспостереження.
4.22. Особи, винні в порушенні режиму доступу до відеозаписів
і конфіденційності відеозаписів, несуть відповідальність відповідно до законодавства.
4.23. Дані, отримані в результаті діяльності Системи відеоспостереження,
обробляють та зберігають відповідно до Конституції України, Закону України «Про
захист персональних даних» тощо.
V. Захист інформації
5.1. Система відеоспостереження повинна бути захищена від несанкціонованого
доступу.
5.2. Забороняється зберігати відеозаписи на особистих пристроях працівників,
якщо інше не передбачено окремим рішенням та належними заходами захисту.
5.3. Забороняється передавати службові відеозаписи через особисті акаунти
електронної пошти або особисті месенджери.
5.4. У разі звільнення працівника, який мав доступ до системи, його доступ до
системи відеоспостереження припиняється.
5.5. У разі виявлення несанкціонованого доступу, втрати, витоку або
неправомірного поширення відеозаписів керівник підприємства вживає передбачених
законодавством заходів.
Начальник відділу організаційно-
кадрової роботи та юридичного
супроводу Наталія АНДРУШКО
